2. Що таке декларації?

2.1. Різниця між паперовими та електронними деклараціями

Декларування чиновників в Україні регулює Закон “Про запобігання корупції”. При цьому жоден нормативно-правовий акт не дає чіткого визначення, що таке декларація. Тож про всяк випадок пояснимо, декларація зараз це електронний документ, у якому чиновник звітує про доходи, заощадження, значні витрати, позики, автівки і коштовності свої та членів родини.

Історія декларування держслужбовців в Україні розпочалася ще в 90-х. Чиновників зобов’язали щороку звітувати про доходи законом “Про державну службу” у 1993 р. Форма перших декларацій була затверджена лише у 1997-му. І далі, майже два десятки років ці документи існували в паперовій формі та подавалися за місцем роботи декларанта.

Спочатку вони не були публічними, потім їх оприлюднювали на офіційних сайтах відомств (часто у непримітних розділах, подалі від людського ока). Також поширеною була практика, коли щороку декларації видаляли і замінювали новими. Щоб отримати весь пакет документів за всі роки, потрібно було писати запити.

Недосконалими були і тодішні вимоги до декларування, і форма документів. Чиновники знайшли купу лазівок, як уникнути декларування. Деяке майно вписувати взагалі було не потрібно. У паперових деклараціях одні писали площу об’єкта нерухомості повністю, інші – лише своєї частки. Одні декларували кожен об’єкт окремо, інші – їхню сумарну площу. Тому часом у цих даних взагалі неможливо було розібратися. 

Зрештою, не існувало жодної відповідальності за брехню у деклараціях, тому чиновникам ніщо не заважало вказувати у них недостовірну інформацію.         

У 2016 р. в Україні повноцінно запрацював Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. Відтоді чиновники звітують в електронній формі і несуть відповідальність і за брехню в деклараціях, і за їх неподання. Перелік активів, які необхідно декларувати, розширили, а вимоги до заповнення декларацій стандартизували.

Чим між собою відрізняються паперові та електронні декларації, можна поглянути у порівняльній таблиці.

 

Паперова форма декларації

Електронна форма декларації

Інформація про членів родини

ПІБ родини заповнювали на власний розсуд. Інколи – лише прізвище та ініціали, що ускладнювало ідентифікацію. Іноді відомості про родичів під час публікації/надання на запит декларації приховували повністю. Часом вилучали навіть інформацію про майно родичів.  

Вказуються повні ПІБ родичів та майно на них. У закритій частині реєстру (доступній лише НАЗК) містяться персональні дані: номери паспортів, свідоцтв про народження дітей, облікових карток платників податків.

Нерухоме майно

На власний розсуд заповнювали показники площі (повна або власної частки, кожного об’єкта окремо або сумарна усіх). Часом не вистачало місця, щоб вписати все майно. Вартість декларувалася, якщо купівля відбулася у звітному році і оформлювалася на декларанта, а не членів родини. Тому стало популярним купувати майно не на себе, а на родичів. Під час оприлюднення декларацій в адресах інколи приховували навіть назви населених пунктів.

Кожен об’єкт нерухомості декларується окремо і вказується його повна площа, дата набуття у власність, оренду чи користування. Також вказується його вартість на дату набуття – незалежно від того, чи це майно декларанта, чи члена родини. Декларується майно не лише у власності, а й в користуванні. Якщо майно перебуває у спільній власності, то вказується інформація про всіх його співвласників. У публічному доступі в адресі нерухомості оприлюднюється країна та населений пункт. 

Об’єкти незавершеного будівництва

Не підлягали декларуванню. Тому виникла схема невведення будинків в експлуатацію, щоб уникнути декларування та відображення в реєстрі нерухомого майна.

Декларуються об’єкти незавершеного будівництва. 

Цінне рухоме майно

Не підлягало декларуванню.

Декларуються цінні речі у власності чи користуванні: ювелірні вироби, одяг, колекції творів мистецтва тощо.  

Транспортні засоби

Вказувалася лише вартість транспортних засобів, куплених/орендованих у звітному році самим декларантом, якщо вона перевищувала 150 тис грн, з 2014-го – 80 тис.  

Декларуються всі транспортні засоби у власності, оренді чи користуванні декларанта або родини. Зазначається їхня вартість та дата набуття.

Цінні папери

Декларували лише номінальну вартість цінних паперів, а також вартість паперів, придбаних у звітному році, якщо вона перевищувала спочатку 150 тис, а потім 80 тис грн. Інформацію про емітента цінних паперів зобов’язали декларувати у 2013-му, але для цього у формі не передбачили місце. 

Слід вказувати кількість та вартість цінних паперів, дату їх набуття, інформацію про емітента цінних паперів, а якщо вони були передані в управління іншій особі, то інформацію про управителя.  

Корпоративні права

Декларували лише суму внесків до статутних капіталів компаній, якщо вона перевищувала спочатку 150 тис, потім 80 тис грн. Інформацію про самі компанії спершу не вимагали. Потім цю вимогу додали, але місця для для цього не передбачили. 

Окрім суми внесків до статутних капіталів, вказують інформацію про самі компанії – їх організаційну форму, повні назви та коди ЄДРПОУ.   

Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником яких є декларант або члени його сім’ї

Не підлягали декларуванню.

Вказується інформація про українські та іноземні компанії, власниками більше 25% яких є декларант або члени його родини, а також юрособи, які вони фактично контролюють через інші компанії.

Нематеріальні активи

Не підлягали декларуванню.

Вказується інформація про права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, ноу-хау, торгові марки, комерційні найменування та авторські права, а також права на використання надр чи інших природних ресурсів.

Інформація про доходи

Вказували лише суми доходів, свої і членів сімей, в Україні та за кордоном за визначеними категоріями, але не зазначали, від кого саме вони були отримані.

Окрім виду та суми доходу, вказується також джерело його отримання. 

Грошові активи

Зазначалися лише суми банківських вкладів декларанта та членів родини, а також сума коштів, вкладених у звітному році декларантом, якщо вона перевищувала спочатку 150, а потім 80 тисяч гривень. Назви банківських установ додали у вимоги 2013 р., але місця для них у бланку декларації не передбачили.  

Окрім банківських вкладів, чиновники мусять вказувати готівкові заощадження, активи у дорогоцінних металах та кошти, позичені третім особам. Окрім сум та видів заощаджень, зазначаються також назви фінансових установ або ПІБ позичальників.

Фінансові зобов’язання

Вказували лише суми своїх платежів по позиках і кредитах у звітному році, без загальної суми фінансових зобов’язань. Для декларацій до 2013 року вимоги вказувати кредиторів не було, потім її додали, але місця не передбачили. 

Вказують суму виплачених коштів у звітному році, обсяг «тіла» фінансового зобов’язання та його залишок на кінець звітного року. А також інформацію про установи чи людей, на чию користь виникли ці фінансові зобов’язання. 

Видатки та правочини

Декларанти вказували видатки на добровільне страхування, недержавне пенсійне забезпечення та утримання зазначеного у декларації майна. До 2013 р. – на суму від 150 тис грн, пізніше – від 80 тис грн. 

Зазначають усі видатки, які перевищують 50 прожиткових мінімумів (детальніше про пороги декларування див. у розділі 3.1.), а також інформація про самі правочини – набуття чи припинення власності/ користування майном, відкриття чи закриття банківських рахунків, отримання позик тощо. 

Робота за сумісництвом

Не підлягала декларуванню.

Потрібно вказати організацію та свою посаду чи роботу за сумісництвом, яка розпочалася чи продовжувалася під час звітного року, незалежно від тривалості і чи була вона оплачуваною. 

Членство в організаціях та органах

Не підлягало декларуванню.

Вказується членство/ входження до керівних, ревізійних чи наглядових органів у громадських, благодійних чи професійних об’єднаннях та організаціях. 

2.2. Хто подає декларації. Відповідальне становище. Посади з високим корупційним ризиком

Увага! Цей перелік сформований на базі законодавства, чинного на 10.03.2020 р. Через потяг парламентарів до змін нормативної бази, зокрема, прийняття цього законопроєкту під час підготовки посібника, рекомендуємо перевіряти актуальний перелік декларантів у ЗУ “Про запобігання корупції” та роз’ясненнях НАЗК.

За Законом, декларації повинні подавати особи, уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування: 

  • президент, прем’єр-міністр, віце-прем’єри, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, а також їх заступники;
  • спікер і його заступники, народні депутати України, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, голова і депутати парламенту Автономної Республіки Крим, голова Ради міністрів АРК;
  • голова СБУ, генпрокурор, посадові та службові особи органів прокуратури і СБУ, начальницький склад, посадові і службові особи Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро;
  • голова Національного агентства з питань запобігання корупції та заступники;
  • голова, заступники голови Національного банку, члени Ради Нацбанку, голова та члени Рахункової палати, Уповноважений ВР з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови;
  • члени Центральної виборчої комісії;
  • поліцейські;
  • військові посадові особи Збройних Сил України, Держслужби спецзв’язку та захисту інформації, інших військових формувань (крім військовослужбовців строкової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки);
  • судді, голова, заступник, члени та інспектори Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріатів ВРП та ВККС, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
  • особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;
  • посадові та службові особи дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, фіскальної та митної служб;
  • державні службовці, посадові та службові особи інших державних органів, місцевого самоврядування;
  • члени державних колегіальних органів;
  • керівник Офісу президента, його заступники, помічники суддів, а також представники патронатних служб (штатні радники, помічники, уповноважені і прес-секретар президента, працівники секретаріатів спікера і його заступників, депутатських фракцій і груп, помічники-консультанти народних депутатів, працівники патронатних служб членів уряду та в інших державних органах), крім осіб, які виконують свої обов’язки на громадських засадах;

 

Також декларування обов’язкове для осіб, які прирівнюються до уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

– посадові особи державних і комунальних підприємств/навчальних закладів, члени наглядових рад державних банків, підприємств або організацій, що мають на меті одержання прибутку, господарських товариств, які хоча б на 50 відсотків належать державі;

– представники  громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій при органах державної влади чи місцевого самоврядування (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності;

– кандидати на пост президента, у народні депутати, в депутати Верховної Ради АРК, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів та старост.

Не мусять подавати декларації нотаріуси, члени дільничних, окружних і територіальних виборчих комісії (на відміну від членів ЦВК), іноземці-нерезиденти, які входять до наглядових рад державних структур, працівники патронатної служби на громадських засадах.

Увага! Цей перелік сформований на базі законодавства, чинного на 10.03.2020 р. Через потяг парламентарів до змін нормативної бази, зокрема, прийняття під час підготовки посібника законопроєкту, що містить зміни стосовно працівників патронатних служб, рекомендуємо перевіряти актуальний перелік декларантів у ЗУ “Про запобігання корупції” та роз’ясненнях НАЗК.

На практиці окремі категорії службовців уникають публічного декларування. Держреєстр електронних декларацій зі старту проігнорували співробітники Служби безпеки України. СБУ заявила, що створила окрему внутрішню систему для декларування своїх працівників і віднесла всі їхні декларації до державної таємниці (до того скани паперових декларацій керівництва публікувалися на сайті СБУ). За твердженням спецслужби, декларації всіх її працівників зберігаються на комп’ютерах в опечатаному приміщенні СБУ. Перевірити їх не змогли навіть працівники НАЗК, оскільки ніхто з них не має доступу до державної таємниці.

Відмову СБУ обґрунтувала ст. 521 Закону “Про запобігання корупції”. Вона передбачає особливу форму фінансового контролю для осіб, які займаються оперативно-розшуковою, контррозвідувально та розвідувальною діяльністю. Їхні декларації повинні подаватися у спосіб, який унеможливлює розкриття їх місця роботи. Але окрім цих працівників, під гриф “таємно” СБУ віднесла і декларації свого керівництва, очільників управлінь та адміністративних працівників.

Ситуація з декларуванням СБУ дещо змінилася лише у жовтні 2019 р., після внесення змін до Закону “Про запобігання корупції”. У ст. 521 прямо прописали, що декларації посадових осіб, яких призначають та звільняють з посад президент і Верховна Рада, не становлять державної таємниці. Після цього у державному реєстрі почали з’являтися декларації окремих працівників Служби безпеки України. 

Подібна ситуація траплялася і з деклараціями працівників військової прокуратури. Навесні 2017-го тодішній головний військовий прокурор прийняв постанову, якою зобов’язав НАЗК прибрати з публічного доступу декларації своїх підлеглих та їх близьких родичів. Мовляв, на них полювали представники терористичних організацій ДНР-ЛНР. Після цього із системи зникло близько 200 документів за попередні роки. Наступні два роки військові прокурори подавали декларації до реєстру НАЗК, але їх не оприлюднювали у публічній частині. Розсекречені вони були лише у вересні 2019-го, коли новопризначений головний військовий прокурор скасував постанову свого попередника.     

Кілька років існувала юридична колізія із працівниками Адміністрації президента. Під час змін до законодавства про державну службу у період 2015-2019 рр. їх викреслили зі статусу держслужбовців, тому вони випали і з-під обов’язкового декларування. У цей період керівництво Адміністрації президента подавало декларації на власний розсуд, і притягнути їх до відповідальності за недостовірне декларування було неможливо.

Вимога декларуватися для керівників тепер уже Офісу президента повернулася до законодавства лише наприкінці 2019 р. Оскільки закон не має зворотної сили, звітний період для них настав із 1 січня 2020-го, тобто декларації вони продадуть аж у 2021 р.

Залежно від того, чи має посада службовця високий корупційний ризик або відповідальне становище, перелік майна для декларування може змінюватися.

Так, посадовці, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище додатково мають вказувати в щорічній декларації інформацію про об’єкти власності, які належать іншим особами, якщо ця посадова особа або член її сім’ї має право на отримання доходу від такого об’єкта або може розпоряджатися ним. Крім цього, зазначені особи зобов’язані повідомляти про суттєві зміни у майновому стані (на решту декларантів такий обов’язок не розповсюджується), а їх декларації підлягають обов’язковій повній перевірці.

Деталі про те, що додатково потрібно декларувати на таких посадах, наведені у п. 3.1 посібника. А нижче перерахуємо посади, яких це стосується.

 

Посада

Високий корупційний ризик 

Відповідальне становище

Президент, прем’єр, міністри і їхні заступники, народні депутати, радники і помічники президента, спікера та прем’єр-міністра, постійний представник президента в АРК, його заступники

(так, нелогічно)

+

 

Керівник Офісу президента, його заступники

+

+

Директор Національного антикорупційного бюро, генпрокурор, секретар РНБО, голова Нацагентства з питань запобігання корупції, заступники всіх перелічених посадовців

(нам теж смішно)

+

 

Члени Антимонопольного комітету, Центральної виборчої комісії, Нацради з питань ТБ і радіомовлення, Нацкомісії у сфері ринків фінансових послуг, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії зі стандартів державної мови, члени та інспектори Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів

(нема тут раціо)

+

 

Голови і заступники голови Фонду державного майна, Держкомітету ТБ і радіомовлення, Нацбанку, члени Ради НБУ, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, керівники, заступники керівників державних органів, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів

(і коментарів..)

+

 

Керівники структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Нацбанку, їхні заступники

+

Судді, прокурори і слідчі, військові посадові особи вищого офіцерського складу

(серйозно??)

+

 

Держслужбовці, чиї посади визначені структурою держорганів всеукраїнської юрисдикції, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів 

+

(хто це такі?)

 

Керівник апарату ВР та його заступники, керівник апарату Офісу президента, держсекретар Кабміну та його заступники, державні секретарі міністерств, керівники та заступники керівників апаратів Конституційного, Верховного та вищих спеціалізованих судів, керівники секретаріатів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів і їх заступники, голови Державної судової адміністрації та його заступники, керівники державної служби в інших державних органах та їх заступники, керівники та заступники керівників структурних підрозділів державних органів, керівники та їхні заступники в інших центральних органах виконавчої влади

(впишіть свій коментар)

+

 

Керівники та заступники керівників самостійних структурних підрозділів територіальних управлінь Державної судової адміністрації

+

Мери міст (до рівня обласних центрів включно) та деякі їх заступники, голови обласних рад та їх заступники, керуючі справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міськрад, секретарі міськрад (обласних центрів, Києва, Сімферополя), голови районних і районних у містах рад

(якщо ви читаєте це, напишіть нам на електронну пошту ng@bihus.info і отримаєте подарунок)

+

 

 

 

 

Заступники міських, сільських та селищних голів, голів районних та районних в містах рад, секретарі міських, сільських, селищних рад, керуючі справами виконавчих комітетів міських рад, голови постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міськрад

+

– 

Керівники державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності, їхні заступники

+

Джерело: перелік, затверджений рішенням НАЗК. Примітка до ст. 50 ЗУ “Про запобігання корупції”, ст. 6 ЗУ “Про державну службу”, ст. 14 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Увага! Цей перелік сформований на базі законодавства, чинного на 10.03.2020 р.

2.3. Типи декларацій та періоди їх подання

  1. Декларація кандидата на посаду

Подається до призначення або обрання особи на посаду. Охоплює період із 1 січня по 31 грудня попереднього року, інформація вказується станом на 31 грудня. Такі декларації не повинні подавати лише особи, які претендують на членство у Громадській раді доброчесності або конкурсних та дисциплінарних комісіях при органах державної влади чи місцевого самоврядування. Вони у випадку обрання протягом 10 робочих днів подають лише щорічні декларації за попередній рік. 

  1. Щорічна декларація

Подається до 1 квітня наступного року після звітного. Наприклад, до 1 квітня 2020 року чиновники повинні подати декларації за 2019 рік. Вони охоплюють період із 1 січня по 31 грудня звітного року, а інформація вказується станом на 31 грудня. 

Виняток – лише військовослужбовці, які до 1 квітня не мали можливості подати декларацію, оскільки брали участь у бойових діях (у зоні проведення антитерористичної операції, на території інших держав у складі національних миротворчих контингентів тощо). Їм дозволяється подати щорічні декларації протягом 90 календарних днів після повернення до місця проходження служби або її закінчення. 

Щорічні декларації подаються незалежно від того, скільки днів протягом року людина обіймала відповідну посаду. Тобто, навіть якщо присягу державного службовця вона склала 29 грудня 2019 року, до 1 квітня 2020-го все одно повинна подати декларацію за весь 2019 рік.

Увага! У зв’язку з поширенням коронавірусу парламентарі проголосували, що у 2020-му році дедлайн подачі річної декларації перенесений на 1 червня.

  1. Декларація перед звільненням

Попри таку назву, насправді вона подається вже після звільнення з посади – протягом 20 робочих днів з дати припинення діяльності. Декларація подається за період, не охоплений попередніми деклараціями. Тобто зазвичай від початку року до дати звільнення. Інформація в ній вказується станом на останній день такого періоду. 

  1. Декларація після звільнення

Подається до 1 квітня наступного року після звільнення і охоплює період із 1 січня по 31 грудня звітного року. Інформація вказується станом на 31 грудня. 

Під час заповнення розділу про місце служби і посаду декларант за законом повинен вказувати пост, з якого він звільнився, а не свою нову роботу або “безробітний”, як це часто буває на практиці.

  1. Декларація про суттєві зміни у майновому стані

Це проміжна форма фінансового контролю. Якщо у декларанта відбулися зміни у майновому стані – отримав дохід, набув майно або здійснив видаток на певну суму – протягом 10 днів він повинен повідомити про це.

До жовтня 2019 закон зобов’язував подавати форми змін всіх декларантів. Із 18.10.2019 ця вимога поширюється тільки на тих, чиї посади мають відповідальне становище або корупційні ризики (їхній перелік – у пункті 2.2 посібника).

Для декларацій про суттєві зміни за 2015 і 2016 роки потрібно було декларувати витрати і доходи від 50 мінімальних зарплат, встановлених на 1 січня звітного року.

 

Рік

Мінімальна зарплата на 1 січня, грн.

Поріг для декларування 

(50 мінімальних зарплат), грн.

2015

1218

60900

2016

1378

68900

З 2017 р. чиновники повинні декларувати суттєві зміни у майновому стані, які перевищують 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (не зарплат!), встановлених на 1 січня звітного року. 

 

Рік

Прожитковий мінімум на 1 січня, грн.

Поріг для декларування 

(50 прожиткових мінімумів), грн.

2017

1600

80000

2018

1762

88100

2019

1921

96050

2020

2102

105100

  1. Виправлені декларації

Упродовж семи днів після подання декларації посадовець має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів. Після спливу семиденного терміну реєстр автоматично закриє таку можливість, і в разі виявлення помилок декларанту доведеться звертатися до НАЗК через електронний кабінет та детально описувати неточності. У такому випадку зміни будуть внесені в реєстр лише після повної перевірки НАЗК його декларації.

Якщо декларанта притягнуть до відповідальності за неподання чи несвоєчасне подання декларації або за недостовірні відомості, він зобов’язаний подати відповідну декларацію з правильними даними. Така історія трапилася з Павлом Рябікіним, гендиректором аеропорту “Бориспіль”. Понад два роки НАЗК проводило повну перевірку його декларації за 2016 рік і виявило, що Рябікін не вказав там майно на майже 11 млн грн. Наприкінці 2019-го посадовцю довелося подати виправлену декларацію за 2016 рік. До речі, що вона виправлена, у “тілі” декларації не видно – лише в описі на головній сторінці реєстру декларацій.

2.4. Відповідальність за порушення вимог декларування

За порушення вимог декларування передбачена кримінальна, адміністративна та дисциплінарна відповідальність залежно від суми, яку приховав декларант.

Кримінальна відповідальність за декларування завідомо недостовірних відомостей може наступити, тільки якщо реальне майно декларанта відрізняється у вартості від задекларованого на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Станом на 01.04.2020 для настання кримінальної відповідальності незадекларована різниця має становити щонайменше 525500 грн. (увага, з липня 2020 р. цифра змінюється).

 

Дата

Прожитковий мінімум, грн

Поріг настання кримінальної відповідальності, грн

01.01.20-30.06.20

2102

525500

01.07.20-30.11.20

2197

549250

01.12.20-31.12.20

2270

567500

Якщо вина декларанта буде доведена, йому може загрожувати покарання від штрафу до двох років за ґратами (ст. 366-1 Кримінального кодексу «Декларування недостовірної інформації»). А саме: 

а) штраф від 2500 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів (увага, це інший мінімум.) 1 н.м.д. = 17 грн станом на 01.04.2020; 

б) громадські роботи на строк від 150 до 240 годин;

в) позбавлення волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Варто зазначити, що найскладніше довести саме умисність і завідомо недостовірне декларування.

Також з аналізом декларацій пов”язана стаття 368-5 Кримінального кодексу «Незаконне збагачення». Незаконним збагаченням вважається набуття декларантом активів, вартість яких перевищує його законні доходи на 6500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Увага! Для кваліфікації правопорушень 1 н.м.д. =  50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня.

Таким чином, у 2020 р. під незаконне збагачення потрапляє набуття активів на суму від 6831500 грн.

Незаконне збагачення карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Адміністративна відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у електронній декларації передбачена у випадку, якщо вартість реального майна декларанта відрізняється від задекларованого на суму 100-250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тобто якщо декларант не вказав майно вартістю від 210 200 до 525 500 грн (станом на 01.04.2020).

Кодекс України про адміністративні правопорушення (Ст. 1726  «Порушення вимог фінансового контролю») передбачає різний розмір штрафів залежно від суті порушення:

  1. Несвоєчасне подання декларації без поважних причин – штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн).
  2. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані – штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн).
  3. Перелічені вище дії, вчинені повторно протягом року – штраф від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-5100 грн) з конфіскацією доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 1 рік.
  4. Брехня в декларації (подання завідомо недостовірних відомостей) на суму 100-250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб – штраф від 1000 до 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000-42500 грн).

Увага! У зв’язку з поширенням коронавірусу парламентарі проголосували, що у 2020-му році декларанти звільняються від відповідальності за невчасне подання декларації (зокрема про зміни в майновому стані), якщо порушення дедлайну сталося через карантинно-обмежувальні заходи.

Дисциплінарна відповідальність передбачена, якщо особа вчинила корупційне правопорушення, однак суд не позбавив її права обіймати певні посади або займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування.

У такому випадку за поданням уповноваженого правоохоронного органу або приписом Нацагентства з питань запобігання корупції керівник органу, де працює особа, призначає службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Далі кадрова служба цього органу передає в НАЗК завірену паперову копію наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Там протягом 3 робочих днів з дня надходження ці відомості вносять до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. (ст. 59 ЗУ «Про запобігання корупції»).

2.5. Юридична практика після встановлення порушення. Шаблони звернень до НАЗК та НАБУ

Якщо ви, як громадський активіст чи журналіст, виявили порушення на підставі декларацій, і хочете дати справі хід, ваш наступний крок – звернення із заявою до відповідних органів. Для цього:

  1. Збираємо підтвердження порушення

Беремо виписки з реєстрів – нерухомостіавтомобільного реєстру, кадастрової карти, судових рішень, реєстру компаній та акціонерних товариств тощо. Для підтвердження користування незадекларованим майном збираємо фото- або відеодокази, свідчення тощо, що більше – то краще.

Пам’ятайте, що дані про об’єкт декларування, який перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї,

 повинні зазначатися в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Для аналізу вартості незадекларованого майна проводимо моніторинг цін на профільних ресурсах, за можливості додаємо свідчення експертів з оцінки чи рієлторів. Додані до заяви докази значно підвищують шанси, що Нацагентство з питань запобігання корупції чи правоохоронні органи почнуть перевірку або розслідування.

  1. Складаємо заяву.

Важливо правильно оформити заяву, чітко викласти всі факти порушень та зробити посилання на нормативно-правові акти.

 Рекомендуємо використати наші шаблони заяв (до НАЗК, до НАБУ).

Правильно скласти заяви вам також можуть допомогти юристи проєкту «Тисни!» (Bihus.Info) або юристи загальноукраїнської платформи «Свої люди» (svoi.bihus.info).

  1. Обираємо, в який саме орган відправити заяву (підслідність).

Якщо зібрані вами докази підпадають під адміністративну відповідальність, звертатися варто в Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) з вимогою провести перевірку електронних декларацій посадовця та скласти протокол про адміністративне правопорушення, або до Національної поліції України.

НАЗК складає протоколи щодо осіб, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, а Національна поліція – щодо решти.

На  сайті НАЗК є окреме меню “Повідом про корупцію”, в якому описані контакти та вимоги до таких звернень. Також на сайті агентства, у розділі “Засідання НАЗК”, можна знайти рішення про результати перевірки декларацій та з’ясувати, чи проводили в НАЗК перевірку особи, яка фігурує у вашій заяві.

Звісно, до НАЗК можна звернутися і при виявленні кримінального правопорушення, однак слід розуміти, що НАЗК не має повноважень розпочинати слідство – може лише провести перевірку декларації і спрямувати матеріали в правоохоронний орган.

Якщо зібрані вами докази підпадають під кримінальну відповідальність, варто спрямувати заяву у слідчий орган. Тут важливо правильно визначити підслідність та направити заяву саме тій структурі, яка розслідує справи щодо конкретного декларанта. Підслідність правоохоронних органів визначено ст. 216 Кримінального процесуального кодексу.

Заяви про кримінальні правопорушення на базі декларацій мають реєструвати та розслідувати Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Державне бюро розслідувань (ДБР) та Національна поліція України (НПУ) – залежно від категорії декларанта.

Національне антикорупційне бюро розслідує справи за статтями “Декларування недостовірної інформації” і “Незаконне збагачення”, в яких фігурують:

  • попередній президент,
  • радники та помічники чинного глави держави, представник президента в АРК і його заступники,
  • прем’єр-міністр, його радники і помічники, міністри і їхні заступники,
  • народні депутати, радники і помічники голови Верховної Ради, депутати облрад, міськрад Києва і Севастополя, низка посадових осіб місцевого самоврядування,
  • судді (крім Вищого антикорупційного суду), керівництво Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфкомісії суддів,
  • секретар РНБО і його заступники,
  • генеральний прокурор і його заступники, керівництво і прокурори підрозділів Офісу генпрокурора, керівництво і прокурори САП, керівники обласних прокуратур і їхніх підрозділів,
  • керівництво/члени низки інших структур (Антимонопольного комітету, Фонду держмайна, Центральної виборчої комісії, Нацбанку і Ради НБУ, Нацради з питань ТБ і радіомовлення, Нацкомісії з фінпослуг, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, Кримінально-виконавчої служби, Національної поліції, податкової і митної служб, великих державних і комунальних підприємств),
  • голова НАЗК і його заступники,
  • держслужбовці категорії “А” (визначені в ст.6 ЗУ “Про держслужбу”, сюди потрапляє, приміром, керівництво апарату Офісу президента, але не потрапляє… керівництво самого ОП),
  • військовослужбовці вищого офіцерського складу ЗСУ, СБУ, прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Нацгвардії та ін. військових формувань.

Крім того, в підслідність НАБУ потрапляють справи про недостовірне декларування та незаконне збагачення інших службових осіб державних, правоохоронних, органів місцевого самоврядування, військових формувань, державних і комунальних підприємств, якщо розмір предмета злочину в 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійсний на час вчинення злочину.

Приміром, якщо час вчинення злочину – 01.04.2020 р., то в підслідність НАБУ потрапляють усі випадки, коли декларант приховав майно або отримав незаконні доходи на понад 1051000 грн.

Детальніше перелік підслідних НАБУ осіб наведено в інфографіці на сайті бюро.

Державному бюро розслідувань підслідні справи за статтями “Декларування недостовірної інформації” і “Незаконне збагачення”, якщо в них фігурує директор НАБУ, його заступники, судді Вищого антикорупційного суду, Уповноважений з прав людини. Детальніше підслідність ДБР описана в інфографіці на сайті бюро.

Національній поліції України підслідні решта справ на базі декларацій, які за посадою декларанта і розміром предмета злочину не потрапляють в підслідність НАБУ чи ДБР. Зокрема, після внесення змін до законодавства в підслідність поліції потрапило керівництво Офісу президента України (законодавці вже запропонували віднести його до підслідності ДБР, однак на момент підготовки посібника ці зміни не прийнято).

Увага! Цей перелік сформовано на базі законів, чинних на 10.03.2020 р. Рекомендуємо перевірити в КПК актуальність даних.

Юристи та журналісти Bihus.Info мають низку успішних кейсів зі зверненнями до уповноважених органів з матеріалами про недостовірне декларування.

Приміром. У травні 2017 р. журналісти редакції виявили і довели, що чинна на той момент голова Нацагентства з питань запобігання корупції, яке відповідає за перевірку декларацій чиновників, сама не задекларувала новий автомобіль. У відеорозслідуванні зафіксовано, що тодішня голова Нацагентства з чоловіком користуються не задекларованою автівкою, при купівлі оформленою на свекруху чиновниці, яка не має водійського посвідчення. Крім того, журналісти зафіксували визнання чиновницею і її чоловіком факту фінансової участі у купівлі машини, хоча ці витрати тодішня голова НАЗК також не задекларувала.

Після виходу розслідування юристи проєкту “Тисни!” (Bihus.Info) звернулися із заявою до Національного антикорупційного бюро. Слідство тривало 2,5 роки. Детективи НАБУ зібрали докази використання тодішньою очільницею НАЗК автівки в останній день звітнього року. І в листопаді 2019 р. НАБУ повідомило її про підозру та передало справу до суду, розгляд стартував на початку 2020 р.

У листопаді 2018 р. журналісти Bihus.Info оприлюднили матеріал про те, що тодішній народний депутат та за сумісництвом ректор державного Київського національного університету культури і мистецтв не задекларував розкішний маєток і люксові автомобілі, якими постійно користується.

Юристи проєкту “Тисни!” подали звернення до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо перевірки декларацій народного депутата. У червні 2019 р. НАЗК почало перевірку. А в серпні 2019 р. в ЗМІ з’явилася інформація, що Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження через недекларування маєтку.

Юристи проєкту “Тисни!” подали звернення до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо перевірки декларацій народного депутата. У червні 2019 р. НАЗК почало перевірку. А в серпні 2019 р. в ЗМІ з’явилася інформація, що Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження через недекларування маєтку.

Інший приклад стосується юридичного супроводу матеріалів, оприлюднених сторонньою організацією. Юристам проекту “Тисни!” вдалося довести їх до підготовки адмінпротоколу. За інформацією активістів ГО “Харківський антикорупційний центр”, директор держпідприємства “Енергосталь” в порушення закону «Про запобігання корупції» не повідомив НАЗК про придбання автомобіля. Юристи “Тисни” (Bihus.Info) повідомили НАЗК про ймовірне порушення закону, агентство здійснило власну перевірку, підтвердило порушення та передало адмінпротокол до суду.

Розробка текстових матеріалів посібника стала можливою завдяки підтримці програми #USAID_ВзаємоДія в рамках проекту «Декларації IV: Нова надія», який реалізується ГО «Канцелярська Сотня». Цей Проект став можливим завдяки Агентству Сполучених Штатів з міжнародного розвитку та щедрій підтримці американського народу. Окремі думки, висловлені у цьому матеріалі, є відповідальністю авторів і необов’язково відображають погляди Агентства USAID або Уряду США.