3. Сучасні електронні декларації та їх аналіз

3.1. Що вказується у електронних деклараціях та які пороги для декларування

Сучасна електронна декларація складається із 16 розділів.

У першому ж розділі (“Тип декларації та звітний період”) зверніть увагу на період, який вона охоплює. Пам’ятайте: щорічна, декларації кандидата на посаду і після звільнення містять дані за рік, який передував їхній подачі. А декларація перед звільненням – тільки за період від початку року до дати звільнення. Детальніше типи декларацій описані в цьому посібнику (п. 2.3).

Розділ “Інформація про суб’єкта декларування” допоможе вам ідентифікувати декларанта – ПІБ, місце роботи та посаду. Пам’ятайте, для щорічних декларацій посада вказується станом на 31 грудня. У декларації кандидата на посаду вказується місце, на яке людина претендує, а в декларації після звільнення – з якого звільнилася. Тут декларанти можуть ненавмисне припускатися помилок, які описані нижче.

Зверніть увагу на адреси фактичного проживання та реєстрації декларанта. Але пам’ятайте, що декларанти мають право зазначати не свою фактичну адресу проживання, а місце, де вони мають змогу забрати листи або навіть адресу абонентської скриньки для листування з НАЗК.

Ви не побачите в декларації повні адреси (вулиця, номери будинку та квартири), податковий номер і дату народження декларантів, бо вони доступні лише в закритій частині держреєстру НАЗК.

Також у розділі про суб’єкта декларування зверніть увагу на те, чи має посада декларанта відповідальне та особливо відповідальне становище або високий корупційний ризик. Такі посадовці повинні зазначати нерухомість, цінні речі та папери, транспортні засоби, нематеріальні та грошові активи компаній, бенефіціарами яких є самі або члени їх сімей.

Виняток – майно, яке використовується цими фірмами безпосередньо у їх господарській діяльності. Не потрібно вказувати промислові площі, верстати, спецтехніку та патенти заводу на власну продукцію. Але записані на нього вілли, люксові автівки чи колекції антикваріату, які використовує не фірма у госпдіяльності, а декларант або його сім’я, слід декларувати.

Якщо ви знайдете на фірмах посадовців таке незадеклароване майно, це може означати адміністративну або кримінальну відповідальність для них – залежно від вартості знайденого (детальніше див. п 2.4 і 2.5).

Декларанти, посади яких не підпадають під перелік “відповідальних” або “високоризикованих” декларують лише наявність у них компаній, не розписуючи, що цим компаніям належить.

Нагадаємо також, що з 18.10.2019 декларації про зміни в майновому стані повинні подавати не всі декларанти, а лише ті, чиї посади мають відповідальне становище або корупційні ризики.

Перевірити, чи потрапляє посада декларанта під відповідальне становище або корупційний ризик, можна в п. 2.2 цього посібника.

За допомогою розділу “Інформація про членів сім’ї” ви зможете встановити, з ким декларант ділив побут або перебував у шлюбі у звітному році.

Членами сім’ї за законом є: 

а) чоловік або дружина декларанта, з якими він перебував у офіційно зареєстрованому шлюбі станом на останній день звітного періоду. Закон також вимагає декларувати членів подружжя, що проживають окремо, якщо шлюб із ними офіційно не розірваний;

б) неповнолітні діти суб’єкта декларування, незалежно від того, чи проживають вони разом з ним;

в) будь-які особи, які спільно проживали з декларантом станом на останній день звітного періоду або не менше половини цього періоду (тобто не менше 183 днів для щорічних декларацій). Вони мають бути пов’язані спільним побутом та мати взаємні права та обов’язки сімейного характеру. Тобто під цю категорію підпадають цивільні чоловік або дружина декларанта, колишні чоловік/дружина, якщо вони мешкали разом 31 грудня або половину звітного періоду, батьки та повнолітні діти, які проживають разом з ними, а також особи, які перебувають під опікою та піклуванням.

Ключовим є саме сімейний характер відносин. Якщо це просто співмешканці (люди, які разом орендують квартиру, живуть в одній кімнаті в гуртожитку тощо), то вони членами сім’ї не вважаються і декларувати їх не потрібно. Також, згідно з роз’ясненням НАЗК, не підлягають декларуванню члени сім’ї, померлі у звітному періоді.

 У третьому розділі декларації “Об’єкти нерухомості декларант повинен вказати усю нерухомість, яка перебувала у нього та членів сім’ї/співмешканців у власності, оренді чи користуванні станом на останній день звітного періоду. Також потрібно декларувати користування майном, якщо на останній день року воно було припинено, але тривало не менше половини звітного періоду (наприклад, 183 дні для щорічних декларацій).

Декларується нерухомість на території України і за кордоном. Має вказуватись площа, населений пункт розташування, дата набуття у власність чи користування і вартість. Вулиці і номери будинків та приміщень не доступні у відкритій частині декларацій, а вартість майна декларант може не вказувати, якщо вона йому не відома. Якщо нерухомість перебуває у спільній власності, то потрібно вказати всіх її співвласників.

Також декларанти мають вказувати інформацію про власників майна, яке перебуває в оренді чи користуванні. Інформація про цих осіб може продемонструвати додаткові зв’язки декларанта.

Розлучення або смерть одного з членів подружжя не звільняє декларанта від обов’язку зазначити у відповідних розділах декларації відомості про майно та інші об’єкти, що належать колишньому чоловіку/дружині та якими суб’єкт декларування володів, користувався не менше половини днів протягом звітного періоду.

У четвертому розділі “Об’єкти незавершеного будівництва” має бути задекларована нерухомість, ще офіційно не прийнята в експлуатацію (або ще не зареєстроване право власності на неї), яка: 

а) належить декларанту або членам його сім’ї;

б) розташована на земельних ділянках, які перебувають у них у власності, оренді чи користуванні;

в) повністю або частково побудована з матеріалів або за кошти декларанта чи членів його родини.

Декларувати потрібно місцезнаходження об’єкту незавершеного будівництва, відомості про власника або користувача земельної ділянки, на якій ведеться будівництво, а якщо він перебуває у спільній власності, то інформацію про всіх співвласників.

У розділі “Цінне рухоме майно” декларант повинен вказати усі цінні речі, якими він та члени його родини володіли чи користувалися станом на останній день звітного періоду. Також декларується майно, користування яким на цей день уже припинене, але тривало не менше половини звітного періоду. Саме поняття цінного рухомого майна у НАЗК визначили як “будь-які матеріальні об’єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди”. Тому в цьому розділі можна зустріти все, що завгодно – ювелірні вироби, антикваріат, зброю, електроніку, меблі, посуд і навіть породистих тварин.

Щоб цінні речі потрапляли під декларування, їх вартість повинна перевищувати певний поріг. Для декларацій за 2015 рік – це 100 мінімальних заробітних плат (121800 грн.). Потім цей поріг змінили на 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня звітного року.

Рік

Прожитковий мінімум на 1 січня, грн.

Поріг для декларування 

(100 прожиткових мінімумів), грн.

2016

1378

137800

2017

1600

160000

2018

1762

176200

2019

1921

192100

2020

2102

210200

У розділі “Транспортні засоби” декларуються усі транспортні засоби незалежно від їх вартості, якими декларант або члени його родини володіли чи користувалися станом на останній день звітного періоду. А також транспорт, яким вони користувалися не менше половини звітного періоду. Закон вимагає декларувати у тому числі транспортні засоби, яких у декларанта уже фактично немає в наявності, але власником яких він є за документами – наприклад, якщо ця автівка була передана іншій людині по довіреності або навіть викрадена. Цей пункт поширюється не тільки на автомобілі, а й на будь-які інші види техніки – літаки, водний транспорт, сільгосптехніку, причепи тощо.

У розділі “Цінні папери” декларант повинен вказати усі акції, облігації, чеки, інвестиційні сертифікати та інші види цінних паперів, які належали йому чи членам родини станом на останній день звітного періоду незалежно від їх вартості. Увага! Декларанти з “корупційно-ризикованими” або “відповідальними” посадами мають декларувати і цінні папери, якими вони або їхні родичі володіють через підконтрольні компанії. Якщо цінні папери передані в управління іншій особі, то додатково потрібно зазначати відомості про неї.

Розділ “Корпоративні права” повинен містити усі частки декларанта та членів його родини у статутних капіталах юридичних осіб (як українських, так і закордонних). Якщо раніше ці корпоративні права уже декларувалися у попередньому розділі з цінними паперами, то повторно їх вказувати не потрібно.

У розділі “Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї” зазначаються усі українські та іноземні компанії, власниками більше 25% яких є декларант або члени його сім’ї безпосередньо, через інші юридичні особи або номінальних власників. Ці фірми необхідно вказувати навіть якщо вони вже згадувалися у попередніх розділах.   

Розділ “Нематеріальні активи”. Тут мають бути вказані об’єкти інтелектуальної власності, які належали декларантові та його родині станом на останній день звітного періоду незалежно від їх вартості. Це можуть бути патенти на винаходи, корисні моделі, ноу-хау, промислові зразки, торгові марки та комерційні найменування, авторські права тощо. Також у цьому розділі декларуються криптовалюти та права на використання надр і інших природних ресурсів. Декларанти, які мають відповідальне становище чи посаду з корупційним ризиком, мають зазначати нематеріальні активи, бенефіціарами яких є вони або їх родичі не лише безпосередньо, а й через підконтрольні компанії. 

У розділі “Доходи, у тому числі подарунки” вказуються усі доходи, які отримав декларант і члени його родини в Україні і за кордоном. Суми доходів вказуються в гривні. Якщо дохід надходив у іноземній валюті, його потрібно перевести у гривню за курсом на день отримання. Позики або кредити у цьому розділі не вказуються – їх слід шукати у пункті “Фінансові зобов’язання”.

Подарунки декларуються, якщо їх вартість або сума всіх подарунків, отриманих від однієї людини за звітний період, перевищує 5 прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня звітного року.

Рік

Прожитковий мінімум на 1 січня, грн.

Поріг для декларування 

(5 прожиткових мінімумів), грн.

2015

1218

6090

2016

1378

6890

2017

1600

8000

2018

1762

8810

2019

1921

9605

2020

2102

10510

У розділі “Грошові активи” декларується готівка, кошти на банківських рахунках, внески до кредитних спілок і небанківських установ, активи у дорогоцінних металах, позики третім особам тощо. Грошові активи підлягають декларуванню, тільки якщо їх загальна сума станом на кінець звітного періоду перевищувала 50 прожиткових мінімумів (окрім перших електронних декларацій за 2015 рік – для них цей поріг складав 50 мінімальних заробітних плат, тобто 60900 грн.).

Рік

Прожитковий мінімум на 1 січня, грн.

Поріг для декларування 

(50 прожиткових мінімумів), грн.

2016

1378

68900

2017

1600

80000

2018

1762

88100

2019

1921

96050

2020

2102

105100

Хоч загальна сума грошових активів для декларування має перевищувати певний поріг, у декларації кожен актив повинен зазначатися окремо. Їх розмір вказується у валюті, в якій вони зберігаються, без конвертації в гривні.

У розділі “Фінансові зобов’язання” відображаються усі фінзобов’язання декларанта або членів його родини, які були в них на кінець звітного періоду. Це можуть бути отримані кредити та позики, зобов’язання за договорами лізингу, несплачені податки. Фінансові зобов’язання у перших електронних деклараціях за 2015 рік зазначалися, тільки якщо сума одного зобов’язання перевищувала 50 мінімальних заробітних плат (60900 грн.). Для пізніших був встановлений поріг у 50 прожиткових мінімумів (див. таблицю із пункту про грошові активи).

Окремо зазначається сума боргу на момент отримання (або якщо він виник у попередні періоди – то станом на перший день звітного року), сума сплачених коштів по “тілу” кредиту, сплачені відсотки і залишок позики на кінець звітного періоду. Якщо у фінансового зобов’язання є поручитель або майнове забезпечення, то також потрібно вказати інформацію про них.

У розділі “Видатки та правочини суб’єкта декларування” посадовець повинен вказати всі свої видатки, а також набуття чи припинення власності або користування майном, які відбулися протягом звітного періоду. Сума одного видатку чи вартість майна повинна перевищувати 50 прожиткових мінімумів (окрім перших електронних декларацій за 2015 рік – для них цей поріг становив 50 мінімальних заробітних плат, тобто 60900 грн.). Якщо набутого майна у чиновника в останній звітний день вже немає, інформація про його набуття та відчуження все одно має бути зазначена. Також якщо ця нерухомість, автівка чи цінна річ уже вказана у попередніх розділах, її набуття все одно потрібно задекларувати.

Свої видатки та правочини повинен декларувати лише сам чиновник, а на членів його родини ця вимога не поширюється. Усі суми у цьому розділі вказуються у гривнях. Якщо видаток був у іноземній валюті, то його потрібно конвертувати за курсом на день здійснення виплати.

Розділ “Робота за сумісництвом суб’єкта декларування” повинен містити інформацію про всі свої посади та роботу за сумісництвом, які відбувалися протягом звітного року – незалежно від тривалості та чи були вони оплачуваними. Роботу за сумісництвом декларує лише сам чиновник, а члени його родини цього робити не повинні.

У розділі “Членство суб’єкта декларування в організаціях та їх органах” посадовцям потрібно вказувати інформацію про своє членство у громадських, благодійних та професійних організаціях, а також входження до їх керівних, ревізійних чи наглядових органів. Як і в попередніх двох, на членів родини цей пункт не поширюється.

Важливо: усі доходи, видатки та вартість майна в декларації вказуються у гривнях. Якщо майно купувалося або видаток здійснювався у інших валютах, вони переводяться в гривні по курсу на цей день. У інших валютах можуть бути задекларовані тільки грошові заощадження.

Увага! Цей розділ базується на законодавстві, чинному на 10.03.2020: ЗУ “Про запобігання корупції” та роз’яснення НАЗК (чинне на момент підготовки посібника – тут).

3.2. Типові помилки при заповненні декларацій

Хоч сучасні декларації й існують у електронній формі, але дані в них чиновники вводять вручну, тому часом припускаються помилок, які спотворюють зміст. Частина із них спричинена банальною неуважністю, частина – нерозумінням вимог до заповнення або незнанням особливостей роботи реєстру. Ось основні з них:

  1. Неправильно заповнена інформація про посаду

Найчастіше цієї помилки припускаються посадовці органів місцевого самоврядування – депутати обласних, міських, районних і селищних рад. Оскільки це посади неоплачувані, вони неправильно розуміють пункт “місце роботи” і вписують туди свою основну роботу. Тому в реєстрі можна побачити безліч декларацій директорів ТОВок, фізичних осіб-підриємців, агрономів, слюсарів-сантехніків і навіть священиків.  

  Також неправильно цей пункт заповнюють у деклараціях кандидатів на посаду та деклараціях після звільнення. У першому випадку декларант повинен вписати посаду, на яку він претендує, але часом зазначають поточні. У другому – з якої звільнився, але нерідко пишуть нове місце роботи, “пенсіонер” або “безробітний”. Наприклад, саме як безробітний наприкінці 2019-на початку 2020 років подав декілька форм змін один з колишній народних депутатів.

  1. Неправильно вказані тип, категорія посади, приналежність до осіб, які займають відповідальне чи особливо відповідальне становище, або до посад з високим корупційним ризиком

Щоб правильно заповнити цей пункт, потрібно уважно читати закони, що ж це за типи і куди посада декларанта належить. Але на практиці декларанти часто не особливо вчитуються в нормативну базу, та й саме законодавство виписане доволі незрозуміло. Тому в системі можна побачити велику кількість декларантів, які неправильно заповнили цей розділ.

  1. Прізвища, імена, по-батькові родичів або назви компаній написані російською мовою чи з помилками

Декларації повинні заповнювати українською мовою. Імена людей можна писати іншою, тільки якщо це іноземні громадяни, а назви компаній дублюються і українською, і англійською. Але часом чиновники пишуть інформацію російською або роблять помилки в словах, через що родичів або фірми неможливо знайти за допомогою повнотекстового пошуку.

  1. Неправильно вказана площа нерухомості

Площу всієї нерухомості в деклараціях потрібно вказувати у квадратних метрах. Але на практиці земельні ділянки зазвичай вимірюють у сотках або гектарах. Тому при перерахунку чиновники можуть припускатися помилок. Або просто сліпо переносити цифри з документів, і якщо взяти витяг з реєстру, то земельна ділянка, задекларована з площею 2 кв. м, може виявитися насправді 2 гектарами.

  1. Неправильно вказана ціна майна

Ціну нерухомості, транспортних засобів та цінних речей потрібно вказувати у гривнях. Якщо вони купувалися в інших валютах, ціна переводиться в гривні. Якщо зробити це неможливо, обирають пункти “не застосовується” і “не відомо”. Але при заповненні чиновники іноді забувають про це і залишають в інших грошових одиницях. Тому часом можна зустріти декларації із мільйонною вартістю стареньких автівок, оскільки вони купувалися в 90-ті за купонокарбованці, або символічною вартістю нерухомості – бо чиновник хотів задекларувати її в радянських рублях.

  1. Неприродньо високі суми доходів

Суми доходів при заповненні декларації потрібно округляти до гривні, а “надто чесні” декларанти, які хочуть вказати їх з копійками, мимоволі стають жертвами власної неуважності. Оскільки система не сприймає коми та крапки, написані 10000,83 грн. після публікації перетворюються на 1000083 грн. Декларант може “стати мільйонером” і через інші помилки. Наприклад, найбагатший чиновник – один з депутатів Рокитнянської сільської ради Чернівецької області – просто випадково вписав у розділ з доходами свій податковий номер.

  1. Неправильно заповнена інформація про джерело доходу 

Під джерелом доходу законодавець розуміє юрособу або людину, від якої посадовець отримав цей дохід. Але часом декларанти вписують у цю графу самих себе чи членів сім’ї, і виходить парадоксальна ситуація, ніби вони заплатили самі собі.

Виняток становлять лише доходи фізичних осіб-підприємців або якщо член родини займається опертивно-розшуковою, розвідувальною чи контррозвідувальною діяльністю і не можна розголошувати його причетність до цих органів. У таких випадках дійсно дозволяється вказувати як джерело доходу самого себе.

  1. Неправильно вказана інформація про позичальників

Подібна ситуація часто виникає і при декларуванні фінансових зобов’язань. Часом чиновники не розуміють, що вказувати у графі “Особа, на користь якої виникло зобов’язання” і вписують туди замість позичальників самих себе або членів сім’ї. У такому випадку знову виходить парадоксальна ситуація, ніби людина позичила кошти сама собі.

Нагадаємо, в разі виявлення помилок декларант має право потягом 7 днів подати виправлену декларацію. Особливості таких декларацій описані в пункті посібника 2.3.

3.3. Механізм аналізу декларацій

Більшість журналістів та активістів зазвичай аналізують декларації чиновників, щоб виявити невідповідності їх статків і офіційних доходів або знайти незадеклароване майно на родичах. Але насправді декларації можуть допомогти знайти і багато інших цікавих кейсів – наприклад, конфлікт інтересів, зв’язки з олігархами чи бізнес-групами, ухилення від сплати податків, “розпил” коштів на державних тендерах між компаніями, пов’язаними з чиновником. Тому при аналізі не варто обмежуватися виключно майном.

Отже, базовий алгоритм перевірки фігуранта розслідування виглядає так: 

  1. Пошук інформації про посадовця в мережі Інтернет 

Перш ніж почати збирати інформацію по реєстрам, варто скласти уявлення, з ким доводиться мати справу. За допомогою інтернет-пошуку вивчіть біографії посадовців та матеріали інших журналістів, у яких вони згадувалися. Знання цього бекграунду допоможе зробити вам правильні висновки та зрозуміти, в який бік краще “копати”. Наприклад, наявність великої кількості дорогого майна у декларації людини, яка все життя працює на державній службі, має викликати цілком логічні запитання. Якщо ж цей посадовець раніше працював у бізнесі чи приватному секторі, походження його статків може бути цілком законним. Але натомість потрібно уважно перевіряти його зв’язки з олігархами та великими бізнес-групами і чи не лобіює він їх інтереси. 

Джерела для пошуку: Google, Яндекс, DuckDuckGo та інші інтернет-пошуковики. Варто користуватися відразу кількома, адже результати пошуку можуть значно відрізнятися. Шукати потрібно усіма мовами та за різними комбінаціями ключових слів.

Порада: Пройдіть курс поглибленого пошуку у Google. Це дуже підвищує результати.

  1. Пошук декларацій фігуранта за всі можливі роки 

Коли ви склали для себе уявлення про посадовця, варто переходити безпосередньо до аналізу його декларацій. Аналізувати їх потрібно комплексно – тобто знайти документи за всі можливі роки і відстежувати динаміку змін статків. Так можна побачити, чи міг чиновник перекрити витрати на купівлю якогось майна за рахунок заощаджень, отриманого доходу, продажу попереднього майна, чи походження нових активів викликає запитання.

Джерела для пошуку: сайт declarations.com.ua, Єдиний державний реєстр декларацій. Якщо не вдалося знайти якихось декларацій за старі роки, варто пошукати їх на офіційних сайтах відомств, де працював фігурант, або отримати їх через запити на доступ до публічної інформації у ці відомства. 

  1. Пошук та аналіз інформації про родичів фігуранта розслідування 

Шукати та аналізувати інформацію про всіх родичів фігуранта потрібно з декількох причин. По-перше, через родичів він може бути пов’язаний із олігархами, бізнес-групами або відомими політиками.

По-друге, із членами родини у посадовця може бути потенційний або навіть цілком реальний конфлікт інтересів. Випадки реального конфлікту інтересів можна виявляти за допомогою аналізу місць роботи і джерел доходу родичів у деклараціях. Наприклад, якщо декларант очолює якесь відомство, а його дружина працює під його начальством (або навпаки) і фігурант підписує документи про виплати їй зарплат і премій – про це вже можна повідомляти в правоохоронні органи. 

Потенційний конфлікт інтересів може бути у суддів, якщо їхні родичі працюють прокурорами чи адвокатами (адже вони можуть перетнутися в суді в рамках однієї справи), у народних депутатів, які розробляють законопроєкти, а їхні родичі мають бізнес у цій сфері, у депутатів місцевих рад, якщо на голосування виносять питання про виділення родичам землі або видачу ліцензій на розробку надр. Якщо хочете знайти такі кейси, шукайте інформацію у додаткових джерелах: для суддів – переглядайти прокурорів і адвокатів у справах на сайті “Судова влада” та в реєстрі судових рішень, для депутатів – читайте та аналізуйте подані ними законопроєкти та стежте за голосуваннями.

По-третє, саме на тих родичах, яких не потрібно вказувати у деклараціях, чиновники полюбляють ховати своє майно. Один із прикладів – народний депутат, на тестя якого оформлений будинок на 1500 кв. м у Козині та ще низка нерухомості у Києві вартістю близько $8 млн.

Звісно, трапляються і протилежні випадки – член сім’ї фігуранта може виявитися успішним бізнесменом, що пояснює походження статків.

Джерела для пошуку: декларації про доходи і видатки в базі declarations.com.ua чи держреєстрі декларацій, декларації родинних зв’язків суддів на сайті ВККС, соціальні мережі, інтернет-пошуковики, сайт “Вся Украина – жители” (nomer.org) та будь-які інші доступні джерела.

  1. Пошук та аналіз профілів фігуранта та членів родини у соціальних мережах  

Соціальні мережі – безцінне джерело інформації для журналіста. Вони допомагають знаходити родичів фігурантів, яких не вдалося ідентифікувати через інші джерела. Із соцмереж можна дізнатися місця роботи, навчання і навіть народження та проживання людей. Списки друзів допомагають встановлювати зв’язки фігурантів, а фотографії можуть стати прекрасними доказами невідповідності задекларованого та реального способу життя. Наприклад, саме завдяки світлинам із Instagram народного депутата вдалося знайти його незадекларований маєток та довести користування двома мерседесами преміум-класу. 

Також журналісти програми Bihus.Info неодноразово готували Instagram-розслідування про дорогі відпочинки та незадеклароване майно на родичах чиновників, основним джерелом інформації в яких ставали фото із їхніх соцмереж.

Джерела для пошуку: Facebook, Instagram, LinkedIn, ВКонтакте, Одноклассники тощо.

  1. Перевірка посадовця та членів його родини в реєстрах юридичних осіб, аналіз інформації про бізнес-партнерів

Багато розповісти про людину можуть компанії, де вона була засновником або керівником. Якщо мова йде про аналіз декларацій, прихід із бізнесу чи наявність реальних бізнес-активів зазвичай знімає питання до походження статків. Але також варто звертати увагу на бізнес-партнерів, адже це – карта зв’язків посадовця. Він може лобіювати їхні інтереси уже на державній службі. 

Також фірми є маркерами потенційного конфлікту інтересів. Наприклад, чоловік судді може бути засновником адвокатської компанії, народний депутат – розробляти законопроєкти, вигідні для бізнесу його родичів, депутати місцевих рад – голосувати за виділення землі компаніям своїх родичів.

Бізнес на родичах, які не вказані у деклараціях, варто перевіряти особливо прискіпливо, адже насправді це можуть приховані активи самого чиновника. Також на компаніях часто ховають від декларування маєтки та люксові автівки, тому на них додатково потрібно брати витяги із реєстрів нерухомості й транспортних засобів.    

Джерела для пошуку: Єдиний державний реєстр юридичних осіб, Ring, YouControl, Clarity Project та їхні аналоги, smida, за потреби – бізнес-реєстри іноземних країн, реєстр нерухомості, транспортних засобів

  1. Пошук інформації про родичів і компанії у мережі інтернет

Як і з фігурантом розслідування, перш ніж шукати інформацію про родичів і компанії у реєстрах, спершу з’ясуйте вже відомий бекграунд. В інтернетi можна знайти інформацію про місця роботи або навчання родичів, резюме на сайтах пошуку роботи і приблизно оцінити їхні офіційні доходи. Також можна знайти інформацію про компанії, дізнатися, чим вони займаються, яку продукцію виробляють. Або може виявитися, що ці фірми та родичі вже згадувалися у журналістських розслідуваннях, й це стане додатковою деталлю у вашій історії. 

Джерела для пошуку: Google, Яндекс, DuckDuckGo та інші інтернет-пошуковики.

  1. Перевірити, чи брали знайдені компанії участь у державних закупівлях і чи отримували бюджетні кошти  

Це ще один спосіб знайти корупцію, адже може виявитися, що компанії родичів фігуранта активно заробляють гроші на тендерах його відомства. Одну із таких історій можна побачити у сюжеті програми Bihus.Info – про те як 70 млн грн. на тендерах “Київпастрансу” виграла компанія дядька одного з його співробітників. 


Джерела для пошуку: declarations.com.ua (увага, тут тендери лише тих компаній, що є в деклараціях), Ring (пошук по всім компаніям), ProZorro, Zакупівлі 2.0, Є-Data, 007. Також ці дані часто підтягують різноманітні аналітичні платформи, такі як Clarity Project та YouControl.

  1. Взяти витяги із реєстрів нерухомості й транспортних засобів на посадовця, всіх його родичів та пов’язані компанії. Проаналізувати вартість майна на відповідність офіційним доходам

Наступним кроком під час аналізу декларацій є пошук та аналіз інформації про майно. Ключовою проблемою на цьому етапі стає правильний розрахунок його вартості. 

Для визначення ціни нерухомості журналісти та аналітики зазвичай користуються сайтом ЛУН.ua, на якому можна знайти всі пропозиції продажу житла за певною адресою. Але при цьому завжди потрібно звертати увагу на час та підставу набуття майна у витягу з реєстру нерухомості. Якщо власник інвестував у будівництво, нерухомість йому обійшлася значно дешевше, ніж та ціна, яку ви бачите після введення об’єкту в експлуатацію. Тому дані про “стару” ціну квадрату, на етапі котловану, слід шукати на форумах та перевіряти в забудовника.

Ціна житла на вторинному ринку у свою чергу може сильно залежати від ремонту. У таких випадках журналісти зазвичай беруть для розрахунку або середню ціну за квадратний метр, або вказують, що вартість нерухомості може коливатися в певних межах. 

Найбільше труднощів виникає із визначенням вартості приватних будинків, адже вона коливається в залежності від місцезнаходження, матеріалів, з яких вони побудовані, наявності поряд водойми чи лісу та інфраструктури. Для цього зазвичай доводиться консультуватися з експертами з оцінки нерухомості. 

За подібним принципом визначається і ціна транспортних засобів. Якщо автівка купувалася новою, доцільно шукати її вартість на офіційних сайтах дилерів, якщо вживаною – на різноманітних сайтах продажу вживаної техніки, на кшталт AUTO.RIA. Але ціна машини також сильно залежить від комплектації, тому завжди звертайте увагу на об’єм двигуна у витягу з реєстру транспортних засобів і шукайте відповідні варіанти у дилерських каталогах чи на сайтах продажу вживаної техніки.

Можна зустріти випадки, коли чиновники занижують вартість майна у деклараціях. Наприклад, у 2017 році журналісти програми Bihus.Info підготували розслідування про декларантів, які нібито купували люксові автівки у декілька разів дешевше їх ринкової вартості. Їхню ціну в документах спеціально занижували під поріг державного фінансового моніторингу та чинний на той момент ліміт розрахунку готівкою – 150 тис. грн.

Коли у вас є підозра, що ціна майна занижена, завжди перераховуйте її за курсом долара на момент придбання активу, адже він змінюється і якщо не взяти це до уваги, можна випадково помилитися у висновках.

Джерела для пошуку: реєстр речових прав на нерухоме майно, реєстр транспортних засобів МВС, офіційні сайти дилерів автомобілів, сайти ЛУН.ua, AUTO.RIA чи їхні аналоги.

  1. Пошук інформації про фігуранта, його родичів та пов’язані компанії у судових реєстрах

Ще одне безцінне джерело інформації – реєстри судових рішень. У них можна знайти дані про всі судові справи, у яких фігурувала людина або компанія. Може виявитися, що ваш фігурант отримував штраф за порушення правил дорожнього руху на незадекларованій автівці. Або що він судився за неповернені йому мільйони боргу, які забув відобразити в декларації. Або що компанії, пов’язані з чиновником, ухилялися від сплати податків, фігурували у “розпилі” бюджетних коштів, незаконній приватизації майна чи інших злочинних схемах.

Джерела для пошуку: сайт “Судова влада України” – для пошуку інформації про справи, у яких фігурувала певна людина, Єдиний реєстр судових рішень – для пошуку справ, у яких фігурувала компанія і для ознайомлення із самими судовими документами.

3.4. Типові помилки при аналізі декларацій

Журналістам, аналітикам і активістам також властиво помилятися при аналізі декларацій посадовців. Ці помилки іноді спричинені неуважністю, іноді – незнанням особливостей роботи відкритих реєстрів або детальних вимог декларування. Найтиповіші серед них: 

  1. Неврахований бекграунд, попередні роботи декларанта і час набуття майна

Часто можна зустріти декларації з дуже великою кількістю майна, і журналісти чи активісти звинувачують такого чиновника в корупції без перевірки його попередніх доходів. Походження цих активів може виявитися цілком законним, якщо декларант до приходу на державну службу довгий час займався бізнесом або працював на високооплачуваних посадах.

Запросіть автобіографію чиновника, дізнайтесь попередні місця роботи, знайдіть попередні декларації і порахуйте доходи. Бажано проаналізувати доходи і членів сім’ї. Тоді ваші висновки будуть обґрунтованими.

  1. Один і той самий актив порахований декілька разів

В деяких випадках декларант повинен вписати одну і ту ж нерухомість або автівку декілька разів – якщо вона належить або нею користуються одразу кілька членів сім’ї, які потрапляють під декларування. Але якщо неуважно читати інформацію з декларації і не аналізувати площу та ін. характеристики майна, є ризик порахувати задекларований кілька разів об’єкт як кілька різних квартир чи машин.

  1. Майно в оренді чи користуванні враховане як власність

Слід ретельно вивчати особливості права декларанта на вказані квартири, машини та інше майно, щоб через неуважність не приписати чиновникові у власність зайву нерухомість або автівку.

  1. Невраховані доходи від продажу попереднього майна

Аналізувати декларації потрібно комплексно – тобто за всі можливі роки. Трапляється, що у свіжій декларації чиновника з’являється нова квартира чи автівка, і на перший погляд здається незрозумілим, за які кошти вона була придбана. Але якщо поглянути декларації за попередні періоди, зокрема, про зміни в майновому стані, може з’ясуватися, що раніше він продав якесь майно, отримав дохід і за рахунок цього перекрив частину витрат на купівлю нового.

Щоб переконатися, що якесь майно було продане чи придбане, також слід брати витяги із відкритих реєстрів нерухомості і транспортних засобів.

  1. Помилково порахована вартість майна

Ціна автівки в залежності від того, була вона куплена новою чи вживаною, може значно відрізнятися. Подібна історія і з нерухомістю. Якщо власник інвестував у будівництво, квартира чи офіс обійдуться йому дешевше, ніж уже введені в експлуатацію. Якщо не враховувати ці особливості, можна зробити помилковий висновок, що майно дісталося декларантові за заниженою ціною. Тому коли ви аналізуєте вартість машини, звертайте увагу на його рік випуску, дату набуття та об’єм двгуна (для цього треба взяти витяг в реєстрі транспортрних засобів), а якщо нерухомості – на підставу набуття власності у витягові з реєстру нерухомого майна.    

  1. Помилкові висновки про порушення правил декларування

Нерідко автори публікацій чи аналітичних довідок не враховують пороги та інші правила, які дозволяють декларантам не вказувати певне майно або доходи. Приміром, дозволено не декларувати майно у власності чи користуванні, якщо ним володіли чи користувалися менше половини звітного періоду і не в останній його день.

Інший приклад, дозволено не декларувати активи, записані на компанії декларантів, якщо вони використовуються цими компаніями в господарській діяльності. Тому у випадку зі згаданою на початку віллою на фірмі Міністра внутрішніх справ, про яку він говорив як про туристичний об’єкт, щоб однозначно стверджувати про можливу кримінальну відповідальність за її недекларування, слід довести, що вілла насправді використовується в особистих цілях.

Також варто пам’ятати, що деякі декларації можуть містити дані за неповний рік, а відтак там може цілком законно не бути певного майна, придбаного після звітнього періоду. Тому під час аналізу доходів та задекларованих активів, слід уважно перевіряти період, який охоплює декларація.

Детально про те, що потрібно декларувати, а що ні, написано в цьому посібнику у пункті 3.1

  1. Помилкові висновки щодо декларацій через неврахування особливостей роботи інших реєстрів

Під час зіставлення даних декларації з витягами з інших реєстрів слід пам’ятати, що дані цих реєстрів можуть бути неповними. Реєстр нерухомості може не містити дані про квартири та нежитлові приміщення, придбані до 2013 р. А також не містить інформації про інвестиції в об’єкти незавершеного будівництва.

Також у витягові на людину реєстр нерухомості може показати нерухомість, якою вона вже не володіє. Щоб перевірити актуального власника, слід взяти витяг за адресою кожного об’єкту нерухомості окремо. Крім того, у нашій практиці трапився випадок, коли реєстр нерухомості у загальному доступі не відображав актуального власника, який став ним на підставі рішення суду, при цьому витяг з реєстру, отриманий прокурором через свій доступ до реєстру, засвідчував зміну власника.

Крім того, кожен українець може мати повних тезок, тож якщо брати витяг за ПІБ, ви ризикуєте отримати ще й нерухомість/автівки тезок. Не знаючи цієї особливості, можна випадково приписати фігурантові зайве незадеклароване майно, яке насправді йому не належить. Єдиний спосіб відфільтрувати майно конкретної людини у реєстрі нерухомості – брати витяг за її індивідуальним податковим номером. У реєстрі транспортних засобів при формуванні витягу до ПІБ потрібно також додати дату народження особи, яку перевіряєте.

Ще одна важлива особливість реєстру транспортних засобів – в пункті “дата реєстрації” насправді вказується не час фактичного набуття автівки, а дата останніх змін у реєстраційних документах. Наприклад, після встановлення газово-балонного обладнання, перефарбування машини чи відновлення загубленого техпаспорту. Тому якщо реєстр показує вам, що чиновник нещодавно став власником нової автівки, але ви не бачите декларації про суттєві зміни у майновому стані – про всяк випадок перегляньте його щорічну декларацію, адже це може бути його стара машина із неправильно підтягнутою датою реєстрації. 

Закордонні реєстри теж часто відображають дані станом на певну дату, але не актуальну дату отримання витягу. Тож при зіставленні даних декларації та витягів з реєстрів пам’ятайте про ці нюанси, будьте уважні з датами та перевіряйте вашу гіпотезу за всіма можливими джерелами.

Розробка текстових матеріалів посібника стала можливою завдяки підтримці програми #USAID_ВзаємоДія в рамках проекту «Декларації IV: Нова надія», який реалізується ГО «Канцелярська Сотня». Цей Проект став можливим завдяки Агентству Сполучених Штатів з міжнародного розвитку та щедрій підтримці американського народу. Окремі думки, висловлені у цьому матеріалі, є відповідальністю авторів і необов’язково відображають погляди Агентства USAID або Уряду США.